Про Гаррі Поттера

Нещодавно в одній розмові із своїм товаришем ми зачепили цікаву тему про книги відомої англійської письменниці Джоан Роулінг зокрема серії про "Гаррі Поттера". Віддавна чув не надто хороші відгуки тому особисто цих книжок не читав, фільмів не бачив також, тому про що йдеться в них знаю досить поверхово. Під час розмови ця тема мене зацікавила хоча бажання прочитати вищезгадані книги не з'явилось, проте вирішив пошукати рецензії на них. Одну з яких хочу запропонувати Вам. Не беруся рекомендувати чи читати ці книги чи ні, якщо у вас з'явиться така нагода. Вирішувати Вам і тільки Вам. Для себе особисто я зробив висновоку, що є багато інших книг чи фільмів яким варто приділити час та увагу.

Гаррі Поттер - дорога до окультизму

Гаррі Поттер - герой популярної серії з семи книг, яка почала виходити в 1999 році. Культ, який зростає на основі книг Роулінг, представляє особливу небезпеку сьогодні - після виходу фільму "Гаррі Поттер і камінь чарівника" (кінокомпанія Ворнер Бразерс 2001).

Незабаром після того, як книги про Поттера стали завойовувати публіку, з'явилися і голоси протесту. Багато батьків, сімейні асоціації і релігійні групи стали висловлювати свою стурбованість тим, що Гаррі Поттер зовсім не такий вже й нешкідливий, як може здатися.

Це не просто фантастична дитяча книжка, оскільки творець Поттера Дж. Роулінг (J.K. Rowling) показує окультизм, як позитивний і праведний спосіб життя.

Історія книг про Поттера відбувається в Англії. Поттер - син чарівників, вбитих злим лордом Вольдемортом. Досягнувши одинадцяти років, Поттер йде вчитися в Хогвартс - школу чаклунства.

Роулінг заявляла, що навмисно створювала вражаючих злих персонажів і сцени. І треба визнати, це їй вдалося.

Негативний персонаж - Вольдеморт - це безтілесний чорний маг, який вселяється в тіла різних персонажів книги. Він вселяється, наприклад, у вчителя Гаррі, що викладає предмет "Захист від темних сил".

Вольдеморт вчить: "Немає ні добра, ні зла: є лише сила".

"Я цілком свідомо вирішила із самого початку писати про зло", - говорила Роулінг в одній телепередачі.

Критики засуджують Роулінг за те, що в боротьбі проти зла в її творах використовуються чаклунство і чарівництво, не говорячи вже про зображення зла. Навіть "добрі чарівники" в книгах Роулінг викликають нарікання.

Восени минулого року Керіл Матрішиана (Caryl Matrisciana), відома спеціалістка в області окультизму, продемонструвала громадськості свій документальний відеофільм: "Гаррі Поттер - чаклунство в новій упаковці, яка показує зло як норму". У цьому відеофільмі стверджується, що Гаррі Поттер несумісний з Християнством.

Керіл, яка народилася в Індії, в Англії пережила захоплення окультизмом, але, перелякана темною стороною ритуалів, навернулася до Християнства. Тепер Керіл присвятила своє життя попередженню від небезпек окультизму.

Вона стверджує, що "через книги про Поттера діти, навіть дошкільного віку, привчаються до людських жертвопринесень. Їм показують, як висмоктують кров з мертвих тварин, як духи опановують людину".

Матрішиана наводить як приклад сцену з мертвим єдинорогом, з якого висмоктує кров Вольдеморт. Безумовно, багато батьків не захочуть, щоб їх діти читали про повзаючих нематеріальних гадів, які смокчуть кров, щоб знайти життєві сили. І при цьому реклама Поттера розрахована на дітей від дев'яти до дванадцяти років!

У четвертій книзі, в главі "Плоть, кров і кістка", Гаррі разом з другом Седріком магічно переносять на похмуре, страшне кладовище. Тут Вормтейл (служитель Вольдеморта) прив'язує Поттера до надгробку батька Вольдеморта. Вормтейл весь час змінює свою подобу, перетворившись, врешті, на щура. Довкола надгробку з прив'язаним до нього Гаррі починає повзати змія. Це з'явився Вольдеморт. Невідомо звідки звучить голос, що наказує служителеві вбити Седріка. Вормтейл виголошує смертельне прокляття. Седрік помирає.

Матрішиана говорить, що це не просто зображення смерті, не просто вбивство, а навмисне людське жертвопринесення, символічне жертвопринесення, необхідне для ритуалу, що почнеться на наступній сторінці:

Після вбивства Седріка, говориться далі в книзі Роулінг, Гаррі бачить казан з чаклунським варивом. Казан нагрівається над вогнищем, яке за допомогою чарівництва розпалив служитель Вольдеморта. Знову невідомий голос віддає наказ, і Вормтейл опускає в киплячий казан згорток. Гаррі подумав, що в згортку - дитина, але ні! це жахлива змієподібна істота - все, що залишилося від людського тіла Вольдеморта.

Потім в казан магічним способом переносять кістки батька Вольдеморта. Вормтейл відрубує собі праву руку і кидає в казан. Нарешті, за допомогою таємничого ритуалу Вормтейл дістає кров Гаррі, і вливає її в казан. Цього достатньо для ритуалу, і Вольдеморт оживає.

Матрішиана говорить: "Це сатанинський ритуал, огидний і диявольський". У цьому головна небезпека книг Роулінг - вони представляють зло в цікавому для дітей вигляді.

Крім того, світ Поттера - світ нехристиянський, чужий нашій вірі. Тоді як Біблія забороняє чарівництво і чаклунство під страхом смерті, в книгах про Поттера окультні "науки" схвалюються і показані як частина повсякденного життя.

Матрішиана продовжує: "У Хогвартсі, в школі відьом і чаклунів, навчають всіляким способам ворожби і чаклунства. Вельми реалістично описаний медіум, одержимий демоном вчитель, який пророчить смерть. З'являються духи мертвих і допомагають Гаррі врятуватися від небезпеки..."

Матрішиана вказує на безліч буквальних збігів між чаклунськими ритуалами в книгах про Поттера і справжніми ритуалами Віккі. Вікка - це одна з сатанинських по своїй суті релігій, втім, офіційно зареєстрованих в США. "Вікка вчить, що немає ніякої абсолютної істини. Єдине, в що обов'язково треба вірити - це в те, що Християнство не є істиною", - стверджує Матрішиана.

"Найбільше мене лякає, - говорить Керіл, - що книги про Поттера позбавляють людину викликаної Богом відрази до окультних сил. Роулінг показує жахи чорної магії і окультних ритуалів, людей одержимих бісами і подібні кошмари, як повсякденність. Книги про Поттера навчають дітей прямому поганству, відвертають від біблійного погляду на світ". Під виглядом цікавої гри дітей позбавляють Бога, вселяють ворожість до Нього.

Чаклунський світ Поттера приваблює дітей, і вони намагаються самі чаклувати і займатися чаклунством. Таким чином, від Поттера діти можуть звернутися і до інших окультних книг. Шкоду від Поттера безумовно посилює те, що книги Роулінг проникли в шкільні бібліотеки в різних країнах світу.

Переклад статті Джулії Фостер:

Julie Foster. Potter books: Wicked witchcraft?

WorldNetDaily.com, 2001

Джулія Фостер - штатний співробітник WorldNetDaily

© переклад Milites Christi Imperatoris

Пряме посилання на статтю:
http://www.christusimperat.org/uk/node/14408

P.S. Крім того випадково мені до рук попала інша книга вищезгаданої письменниці "Казки Барда Бідла", ілюстрації до яких письменниця робила сама. Від мене коментра один: черепок з квіточками вразив!

Ланцюжок і гребінець

В одному глухому закутку світу жило подружжя, в якому з першого дня шлюбу взаємна любов не тільки не маліла, а постійно росла . Обоє були з бідних сімей, і кожен носив у своєму серці одне велике, але, мабуть, нездійсненне бажання. Чоловік мав золотого годинника - дарунок від батька - і завжди мріяв про золотий ланцюжок до нього. А в жінки було чудове довге світле волосся, і вона мріяла про перламутровий гребінець, щоб укладати і прикрашати його. Вони знали про потаємну мрію один одного.

З роками їхні бажання не згасали, однак чоловік уже мріяв про гребінець для жінки, а жінка - про золотий ланцюжок для чоловіка.

Вони вже давно навіть не розмовляли про це, проте кожен продовжував носити в серці свою потаємну мрію.

Настала десята річниця їх шлюбу. Вранці, розплющивши очі, чоловік побачив усміхнене лице своєї дружини. Вона була коротко підстрижена - де й ділася розкішна довга коса!

- Що ти зробила з волоссям? - вражений, запитав він.

Жінка розтулила долоню - на ній виблискував золотий ланцюжок.

- Я продала волосся, щоб купити ланцюжок до твого годинника.

- О, кохана, - промовив чоловік і відкрив свою долоню, в якій лежав чудовий перламутровий гребінь. - А я продав годинника, щоб купити тобі гребінець.

Вони кинулися в обійми, щасливі з того, що мають одне одного.

"Поклади мене печаттю на твоїм серці,
печаттю на твою руку;
любов бо, як смерть, сильна.
Водам великим любови не вгасити,
Ані рікам її не затопити.
Якби хто за любов віддав скарби свого дому,
Зазнав би лиш погорди великої" (Пісня пісень 8, 6-7).

У житті є тільки одне велике щастя: любити і бути любленим.

Про любов... :)

Що означає бути, щасливим? Напевно більшість людей пов’язують слово «щастя» зі словом «любов». Для багатьох бути щасливим – це любити і бути любленим. А що таке любити? Суть цього слова останнім часом збагатилась споживацьким сприйняттями і стала ототожнюватись з задоволенням свої емоційних, матеріальних чи фізичних потреб. Сприймаючи так любов людина стала ненаситною у своїх бажаннях а щастя яке мало стати плодом цієї любові, стало миттєвим, недовготривалим або ж залишилося недосягненним. Чому ж так сталося? Відповідь проста і напрошується сама собою. Суть любові не в нас, не в тому що ми хочемо, чого прагнемо, а в тих кого ми любимо, в їхніх бажаннях і потребах. Любити це ніби поставити іншу особу на перше місце в своєму серці і в першу чергу думати яким би чином обдарувати її собою. Чи увагою, чи спілкуванням, чи допомогою, чи підтримкою, чи будь чим іншим. Люблячи іншу людину такою любов’ю, ми робимо її щасливою але й нас ці відносини роблять щасливими також. Бо найціннішим для нас стали вже не ми самі, не наші потреби і бажання а інша особа і її потреби, її щастя. Та і в цьому випадку любов буде неповною, якщо їй не додати крім бажання щастя ще й бажання добра, яке власне і є частиною цього щастя. Яке в свою чергу вносить у відносини двох осіб тверезість сприйняття любленої людини і служить певним бар’єром щоб не зашкодити їй. Навіть коли її бажання чи прагнення будуть спонукати переступити цей бар’єр.

Отакий собі ланцюжок любов – щастя – добро. Досить просто, легко і зрозуміло. І дійсно все б було добре та легко, якби в цьому ланцюжку не з’являлась, чи від початку чи час від часу, нова ланка - наше «я». Часто вона з’являється перед любов’ю чи перед щастям чи перед добром або інколи і у всіх цих трьох місцях. Та як тільки вона з’являється то пріоритетність іншої особи зникає або ж втрачає свою вагу. Тому саме у прибиранні цієї додаткової ланки, у певній безпристрасності відносно нас самих якраз і проявляється наша любов. Проявляється як певна жертва - жертва нашого «я».

З усього вищесказаного так видається, що любов є ніби якоюсь однобокою, ніби ми любимо а хтось користає з цієї любові. Одночасно виникає сумнів про щасливість цієї любові. Та тут потрібно згадати про одну з властивостей любові а саме про властивість приносити плоди. Справжня любов ніколи не залишається безплідною. Вона завжди приносить свої плоди. Які саме? З великої їх кількості першим напевно буде плід тієї ж самої любові. Яблунька родить яблука, які сіють зерно з якого виростає яблунька і знову ростуть яблука. Якщо ми «сіємо» у відносинах з іншими щиру, безкорисливу, самовіддану любов то з цього насіння виросте така ж сама щира, безкорислива і самовіддана любов.

Простежити це можемо коли поглянемо на любов Бога до нас. Він любить нас і Його любов дає свої плоди вже багато часу, плодом цієї любові є також любов, яка в свою чергу зроджує нові плоди – нову любов. Так завжди було, так є і так завжди буде.

Щоб вирішити питання «однобокої» любові потрібно задуматись над тим, що часто, у відносинах з іншими, ми звертаємо більше уваги на ставлення до нас і в наступних наших діях керуємось відповідно до того яким є це ставлення. Тоді як варто задуматись над тим як ми ставимось до іншої особи. Позиція коли наші дії є реакцією на дії інших передбачає певну бездіяльність з нашої боку в очікуванні першого кроку від них. Разом з тим, коли ми хочемо досягнути певного позитивного результату у відносинах, так само як і в будь-якій іншій справі, то мусимо проявити старання, докласти зусиль. Звичайно зрозуміло й те що ініціатором цих дії мусимо бути ми самі. Це ніби першому зробити крок на зустріч іншій особі.

Це повною мірою стосується і відносин з Богом. Часто ми просто чекаємо від Нього якихось дій а собі відводимо пасивну роль статиста. І хоча з логіки прохальної молитви це звичайно видається нормальним все ж таки мусимо собі нагадати чи усвідомити, що відносини з Богом це не бізнес, не розрахунок дай за дай а відносини двох близьких, люблячих осіб, кожна з яких ставить іншу на перше місце і в своїй любові старається йти на зустріч їй.

Поставити іншу особу на перше місце – важливий момент взаємовідносин і невід’ємна частинка поняття "любов" та "щастя". На мою думку це важливо усвідомити, прийняти і хоч, як можливо на початках а може і далі :) важко, все ж таки втілити у відносини як з Богом так і з іншими людьми. Для цього треба трохи зусиль :)

Чи існує зло?

Профессор в университете задал своим студентам такой вопрос.

— Всё, что существует, создано Богом?
Один студент смело ответил:
— Да, создано Богом.
— Бог создал всё? — спросил профессор.
— Да, сэр — ответил студент.
Профессор спросил:
—Если Бог создал всё, значит Бог создал зло, раз оно существует. И согласно тому принципу, что наши дела определяют нас самих, значит Бог есть зло.
Студент притих, услышав такой ответ. Профессор был очень доволен собой. Он похвалился студентам, что он ещё раз доказал, что вера в Бога это миф.
Ещё один студент поднял руку и сказал:
— Могу я задать вам вопрос, профессор?
— Конечно, — ответил профессор.
Студент поднялся и спросил:
— Профессор, холод существует?
— Что за вопрос? Конечно, существует. Тебе никогда не было холодно?
Студенты засмеялись над вопросом молодого человека. Молодой человек ответил:
—На самом деле, сэр, холода не существует. В соответствии с законами физики, то, что мы считаем холодом, в действительности является отсутствием тепла. Человек или предмет можно изучить на предмет того, имеет ли он или передаёт энергию. Абсолютный ноль (–460 градусов по Фаренгейту) есть полное отсутствие тепла. Вся материя становится инертной и неспособной реагировать при этой температуре. Холода несуществует. Мы создали это слово для описания того, что мы чувствуем при отсутствии тепла.
Студент продолжил:
— Профессор, темнота существует?
— Конечно, существует.
—Вы опять неправы, сэр. Темноты также не существует. Темнота в действительности есть отсутствие света. Мы можем изучить свет, но не темноту. Мы можем использовать призму Ньютона чтобы разложить белый свет на множество цветов и изучить различные длины волн каждого цвета. Вы не можете измерить темноту. Простой луч света может ворваться в мир темноты и осветить его. Как вы можете узнать, насколько тёмным является какое-либо пространство? Вы измеряете, какое количество света представлено. Не так ли? Темнота это понятие, которое человек использует, чтобы описать, что происходит при отсутствии света.
В конце концов, молодой человек спросил профессора:
— Сэр, зло существует?
На этот раз неуверенно, профессор ответил:
—Конечно, как я уже сказал. Мы видим его каждый день. Жестокость между людьми, множество преступлений и насилия по всему миру. Эти примеры являются не чем иным как проявлением зла.
На это студент ответил:
—Зла не существует, сэр, или, по крайней мере, его не существует для него самого. Зло это просто отсутствие Бога. Оно похоже на темноту и холод — слово, созданное человеком чтобы описать отсутствие Бога. Бог не создавал зла. Зло это не вера или любовь, которые существуют как свет и тепло. Зло это результат отсутствия в сердце человека Божественной любви. Это вроде холода, который наступает, когда нет тепла, или вроде темноты, которая наступает, когда нет света.

Имя студента было — Альберт Эйнштейн.

--
Надіслала Наталя Триф'як