Певний час мене не покидають думки про те в якому стані знаходиться наше суспільство... Більшість людей незадоволені тим в яких умовах вони живуть, які люди їм зустрічаються, які люди ними керують, з якими ситуаціями вони стикаються. Я б можливо трохи посперечався на рахунок того, що таке жити погано і жити добре але напевно це б принесло мало користі. Натомість сьогодні хотів би обдумати причини «Чому?» нам так «погано». Як на мене то причини зовсім прості. Одна з них це те, що ми, кожен особисто але не абсолютно всі мало або взагалі не ототожнюємо себе з Державою. Ми, знову ж таки нагадаю не абсолютно всі (просто запам’ятайте бо важко буде нагадувати це щоразу), вважаємо що держава це щось далеке від нас, щось за що відповідає хтось інший і щось що нас мало стосується... І все б нічого але оскільки це щось чуже то подібно як у комуністичні часи не вважається чимось злим якщо в Держави вкрасти, Державу обдурити, Державі набрехати (обманути). І більшість людей так чинять мало замислюючись над наслідками які несе наша поведінка. Ми робимо якесь маленьке «зло» для «необхідного» добра і вважаємо що цьому є оправдання. Одночасно обурюємось що хтось робить велике «зло» і доречі також має оправдання і хочемо щоб він справедливо був покараний за це. Я думаю що все ж таки ніяка справа не може бути доброю якщо в ній є хоч найменше зло.Але все ж таки причини. В чому причини?
У Св. Євангелії читаємо, що одного разу до Ісуса приходить молодий юнак з запитанням «Учителю, що доброго маю чинити, аби мати життя вічне?» Христос відповідає «Як хочеш увійти в життя, додержую заповідей!»
Ми забули про заповіді… Ось причина через яку нам «погано», причина через яку ми нарікаємо, причина через яку ми живемо так як би не хотіли жити. Інша причина полягає в тому, що ми забули про те що абсолютно щасливі ми мали б бути у небі, заслуживши собі це щастя на землі. Доречі виконування Божих заповідей – це найпевніша і найпростіша дорога до неба, яку подає нам Господь. Крім того у додержанні Божих заповідей полягає християнська досконалість. Хто дотримує Божих заповідей, той любить Бога, про це нас навчає євангеліст Іван: «Це бо любов Бога: берегти Його заповіді. А заповіді Його не тяжкі» (1 Ів. 5,3) Хто береже Божі заповіді, той може бути добрим… громадянином, батьком/матір’ю, сином/дочкою. Той цінитиме й хоронитиме власне життя й життя ближніх, шануватиме чужу власність і добре ім’я та славу своїх ближніх, уникатиме гріхів і плекатиме чистоту серця.
Чому сьогодні у нашому житті стільки бід, лиха, нужд, голоду, аморальності, крадіжок, вбивств, так багато нещасних людей…? Бо ми відвернулись від Бога й знехтували Його заповідями. І єдиний від цього лік це повернення до Бога і практикування Божих заповідей у житті людини, родини, народу, держави.
Наші батьки пережили лихоліття комунізму повіривши фальшивим пророкам і будували своє щастя на піску пустих фразах та обіцянках земного раю на землі а не на Божих заповідях, щось подібне ми можемо відчути і зараз… фрази, обіцянки… «Коли не Господь збудує дім даремне будівничі працювали» (Пс.127,1)
Символом сьогоднішнього людства є історія однієї жебрачки, яка все життя жила як хотіла але вкінці розтративши все багатство мусіла вдатись до жебракування. Сучасне людство хоч і живе в достатку але стоїть над проваллям. Ми маємо, будинки, автомобілі, радіо, телебачення, опанували землю, море, повітря, говоримо різними мовами але при тому всьому підійшли до грані морального жебракування бо все нас не вдовольняє , не робить щасливим а радше віддаляє від щастя.
І єдиним виходом в цій невтішній ситуації є повернення до Бога та Його заповідей. «Як хочеш увійти в життя, додержую заповідей!» Без них немає щастя для людини, родини, суспільства, народу, немає доступу до неба.
