Щоб рухатись вперед у молитовному житті, з самого початку важливо остерігатись неправильних доріг. Для цього потрібно зрозуміти, що є особливим у християнській молитві і чим вона відрізняється від інших духовних вчинків. На особливість християнської молитви треба звернути увагу ще й тому, що теперішній зматеріалізований світ як ніколи викликає у нас бажання духовного спілкування з чимось вищим, з Богом, проте це бажання, яке закладене в нас від нашого створення, все ж часто губиться в руйнівних досвідах інших релігій та культів.
Мені здається, що сьогодні і ми, християни, через нашу сучасну ментальність і нестримне бажання все тримати під своїм контролем також часто свідомо чи несвідомо створюємо собі спотворений образ молитовного життя чи спілкування, в якому за допомогою певних «технік» хочемо досягти бажаного результату. У відносинах з Богом це проявляється тоді, коли молитва для нас стає забобонним жестом (бо то дуже помічне або щоб Бог не покарав) чи виявленням претензій або побажань («Боже дай мені те, те і ще он те…»), чи формальною традицією (бо так треба). У відносинах з людьми це найчастіше схоже на маніпулювання в різні способи однієї людини іншою. Наприклад: хто добре володіє «технікою» брехні, може легко обманути іншого, або підлабузник з доброю «технікою» також легко доб’ється того, чого бажає, або залицяльник з гарною «технікою» легко може закрутити голову будь-якій дівчині, чи людина з «підвішаним язиком», маючи добре знання «техніки» спілкування, без великих зусиль переконає нас купити ту чи іншу річ. Та в усіх цих техніках бракує того, що в правильному напрямку творить відносини між двома особами, а саме безкорисливості та щирості. Тому спілкування вже не є тим спілкуванням, що будує відносини, а навпаки, руйнує їх. Тоді відносини стають однобічні, і наше спілкування (молитва) перетворюється на монолог, в якому ми бачимо тільки самих себе. Замість двох осіб постає одна, і сама суть спілкування (молитви) руйнується. Що відбувається у відносинах, коли особа, яку обманули виявляє брехню, чи той, до кого говорили улесливо, розуміє, що за вдаваною любов’ю і повагою ховався практичний розрахунок, чи коли гарні залицяння по досягненні конкретної мети розвіюються з такою самою легкістю, з якою закрутили голову, чи коли ми бачимо, що запропонована нам річ є, м’яко кажучи, нам непотрібна. Довіра зникає, відносини руйнуються, і навряд чи є легкою можливість їх відновлення.
В чому ж причина вищеописаної ситуації? Причина на мій погляд в тому, що як в спілкуванні з Богом, так і у спілкуванні з людьми за допомогою тільки «технік» ми не зможемо розвивати наші відносини. Я не випадково вжив слово «тільки», бо такі речі як ввічливість, тактовність, слухання є також певного роду «технікою», тобто навичками, яких ми вчимось, які ми здобуваємо. Так само і з Богом: молитву за допомогою встановлених текстів також можна назвати «технікою», проте мова йде радше не про поділ на добрі і погані техніки, а на їх застосування. Що це означає? Це значить, що одна і та сама молитва може бути добре промовлена, а може ні, слова цієї молитви можуть бути чужими, а можуть стати моїми, тому спілкування може відбутись, а може і не відбутись. Юнак, захоплений красою дівчини, може прочитати їй вірш для того, щоб зробити їй приємність, або ж для того, щоб почути похвалу і цим самим зробити приємність собі. Від чого це залежить? Від того, кого ми ставимо на перше місце у спілкуванні: себе чи іншу особу.
Як ми можемо поставити у відносинах іншу людину на перше місце? Перший крок – слухання. Слухаючи, ми концентруємо свою увагу на іншій особі, сприймаємо і прагнемо зрозуміти її, а розуміючи, можемо відповісти. Таким чином забезпечуємо двостороннє спілкування, тобто діалог: в першій ситуації – людини і Бога, в другій – людини та іншої людини. Формально можна сказати, що в описаних двома абзацами вище ситуаціях діалог все ж таки відбувається, та чи так воно є насправді? Дуже часто, застосовуючи різного роду «техніки», ми концентруємось на їх виконанні, підбираємо «правильні» слова, жести, застосовуємо заучені фрази, вбираємо наше спілкування в певні рамки, забуваючи, для чого власне ці «рамки» чи «техніки» потрібні. А потрібні вони, щоб розкрити нас, зробити щирими, безпосередніми, відкритими, дати змогу слухати і відповідати, одним словом - щоб покращити наше спілкування з іншою особою. І будують вони відносини тільки тоді коли застосовуються заради іншої особи.
Також і в спілкуванні з Богом молитва будує, якщо ми молимось заради Нього, каємось бо хочемо перепросити Його, прославляємо, бо Бачимо, наскільки Він величний, дякуємо за допомогу і дари які він нам дав, тоді коли хочемо чути Його і спілкуватися з ним.
Далі буде…:)
