Про любов... :)

Що означає бути, щасливим? Напевно більшість людей пов’язують слово «щастя» зі словом «любов». Для багатьох бути щасливим – це любити і бути любленим. А що таке любити? Суть цього слова останнім часом збагатилась споживацьким сприйняттями і стала ототожнюватись з задоволенням свої емоційних, матеріальних чи фізичних потреб. Сприймаючи так любов людина стала ненаситною у своїх бажаннях а щастя яке мало стати плодом цієї любові, стало миттєвим, недовготривалим або ж залишилося недосягненним. Чому ж так сталося? Відповідь проста і напрошується сама собою. Суть любові не в нас, не в тому що ми хочемо, чого прагнемо, а в тих кого ми любимо, в їхніх бажаннях і потребах. Любити це ніби поставити іншу особу на перше місце в своєму серці і в першу чергу думати яким би чином обдарувати її собою. Чи увагою, чи спілкуванням, чи допомогою, чи підтримкою, чи будь чим іншим. Люблячи іншу людину такою любов’ю, ми робимо її щасливою але й нас ці відносини роблять щасливими також. Бо найціннішим для нас стали вже не ми самі, не наші потреби і бажання а інша особа і її потреби, її щастя. Та і в цьому випадку любов буде неповною, якщо їй не додати крім бажання щастя ще й бажання добра, яке власне і є частиною цього щастя. Яке в свою чергу вносить у відносини двох осіб тверезість сприйняття любленої людини і служить певним бар’єром щоб не зашкодити їй. Навіть коли її бажання чи прагнення будуть спонукати переступити цей бар’єр.

Отакий собі ланцюжок любов – щастя – добро. Досить просто, легко і зрозуміло. І дійсно все б було добре та легко, якби в цьому ланцюжку не з’являлась, чи від початку чи час від часу, нова ланка - наше «я». Часто вона з’являється перед любов’ю чи перед щастям чи перед добром або інколи і у всіх цих трьох місцях. Та як тільки вона з’являється то пріоритетність іншої особи зникає або ж втрачає свою вагу. Тому саме у прибиранні цієї додаткової ланки, у певній безпристрасності відносно нас самих якраз і проявляється наша любов. Проявляється як певна жертва - жертва нашого «я».

З усього вищесказаного так видається, що любов є ніби якоюсь однобокою, ніби ми любимо а хтось користає з цієї любові. Одночасно виникає сумнів про щасливість цієї любові. Та тут потрібно згадати про одну з властивостей любові а саме про властивість приносити плоди. Справжня любов ніколи не залишається безплідною. Вона завжди приносить свої плоди. Які саме? З великої їх кількості першим напевно буде плід тієї ж самої любові. Яблунька родить яблука, які сіють зерно з якого виростає яблунька і знову ростуть яблука. Якщо ми «сіємо» у відносинах з іншими щиру, безкорисливу, самовіддану любов то з цього насіння виросте така ж сама щира, безкорислива і самовіддана любов.

Простежити це можемо коли поглянемо на любов Бога до нас. Він любить нас і Його любов дає свої плоди вже багато часу, плодом цієї любові є також любов, яка в свою чергу зроджує нові плоди – нову любов. Так завжди було, так є і так завжди буде.

Щоб вирішити питання «однобокої» любові потрібно задуматись над тим, що часто, у відносинах з іншими, ми звертаємо більше уваги на ставлення до нас і в наступних наших діях керуємось відповідно до того яким є це ставлення. Тоді як варто задуматись над тим як ми ставимось до іншої особи. Позиція коли наші дії є реакцією на дії інших передбачає певну бездіяльність з нашої боку в очікуванні першого кроку від них. Разом з тим, коли ми хочемо досягнути певного позитивного результату у відносинах, так само як і в будь-якій іншій справі, то мусимо проявити старання, докласти зусиль. Звичайно зрозуміло й те що ініціатором цих дії мусимо бути ми самі. Це ніби першому зробити крок на зустріч іншій особі.

Це повною мірою стосується і відносин з Богом. Часто ми просто чекаємо від Нього якихось дій а собі відводимо пасивну роль статиста. І хоча з логіки прохальної молитви це звичайно видається нормальним все ж таки мусимо собі нагадати чи усвідомити, що відносини з Богом це не бізнес, не розрахунок дай за дай а відносини двох близьких, люблячих осіб, кожна з яких ставить іншу на перше місце і в своїй любові старається йти на зустріч їй.

Поставити іншу особу на перше місце – важливий момент взаємовідносин і невід’ємна частинка поняття "любов" та "щастя". На мою думку це важливо усвідомити, прийняти і хоч, як можливо на початках а може і далі :) важко, все ж таки втілити у відносини як з Богом так і з іншими людьми. Для цього треба трохи зусиль :)